Досвід роботи

Опис досвіду згідно листа МОН України від 09.10.13 № 1/9-705 «Методичні рекомендації з організації та проведення всеукраїнського конкурсу «Учитель року 2014» http://mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/1362-

Доповідь на тему "Інтерактивні методи навчання

 як основа формування мовленнєвих компетентностей""

   Учитель покликаний використовувати всі можливості,

щоб саме в роки дитинства донести до свідомості й серця

найтонші відтінки барв, пахощі  слова,

щоб рідне слово стало духовним багатством дитини. 

В.О.Сухомлинський

Людина створила культуру, а культура людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнє-вого спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ошляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому. Належна культура мовлення — це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особистості. Культура мовлення — це система вимог, регламентацій щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності.

Формування мовленнєвої компетентності учнів – одне з основних завдань учителя української мови. Невміння зв’язно висловлювати свої думки, неправильна вимова слів, помилки в усному та писемному мовленні створюють дискомфорт у процесі спілкування з дорослими та однолітками, не дають учневі можливості в повній мірі розкрити свої здібності і задатки, проявити себе як особистість. Мовленнєва компетентність – це вміння адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях, використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби вираження мовлення.

У програмі для загальноосвітніх навчальних закладів йдеться про те, що мета курсу української мови полягає у піднесенні культури мовлення учнів, насамперед через удосконалення вмінь ефективного оперування мовними і мовленнєвими знаннями. Мовленнєва змістова лінія передбачає засвоєння учнями мовленнєвознавчих понять, на основі яких формуються вміння і навички в різних видах мовленнєвої діяльності — аудіюванні, читанні, говорінні, письмі. Говоріння і письмо є продуктивними видами  мовленнєвої діяльності (мовець творить мовленнєвий продукт), аудіювання і читання — рецептивними (готовий мовленнєвий продукт сприймається мовцем).

Аудіювання – це сприйняття чужого мовлення та його розуміння. Уміння уважно слухати, стежити за розгортанням думки, уявляти почуте, відчувати красу мови не приходить саме собою, цього потрібно вчитися. Тому навчання аудіювання передбачає формування наступних мовленнєвих компетентностей:

- сприймати усне мовлення за допомогою слуху;

- виділяти ключові слова, терміни, визначати предмет мовлення, основну тезу в прослуханому тексті;

- розуміти мету висловлювання, фактичний зміст, причинно-наслідкові зв'язки твору;

- використовувати прослухані думки у власних висловлюваннях.

Мета  читання навчити учнів:

- сприймати адекватно писемне мовлення за допомогою зору;

- удосконалювати навички різних способів читання;

- виділяти ключові фрази і слова;

- аналізувати зміст, структуру, мовне оформлення тексту, виконувати переглядове, ознайомлювальне читання довідкової, науково-популярної літератури.

Говоріння та письмо — це створення власних висловлювань, тому передбачає формування наступних мовленнєвих компетентностей:

- створювати власні діалогічні й монологічні висловлювання відповідно до прийнятих вимог, доцільно обирати мовленнєві засоби;

- аналізувати, удосконалювати власне мовлення;

- усвідомлювати причини комунікативних помилок;

- уміти створювати тексти різних функціонально-смислових  типів, стилів і жанрів;

- оцінювати усні й письмові висловлювання;

- володіти прийомами вдосконалення й редагування текстів.

Робота над правильною вимовою, чіткістю й виразністю усного мовлення, над збагаченням словника, правильним і точним вживанням слова, над словосполученням і зв’язним висловлюванням, над орфографічно грамотним письмом має стати основою кожного уроку.

Мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям, завдяки якому відбувається соціалізація дитини. У шкільному віці закладається фундамент культури мислення, мовлення і спілкування, розвиваються комунікативні здібності, пізнавальна активність, образне творче мислення. Саме школа покликана сформувати в дітей інтерес до краси і мудрості живого слова, його значущості у житті людини. Мовленнєва компетенція є однією з провідних базисних характеристик особистості, а своєчасний і якісний розвиток мовлення – важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку учня.

Оскільки будь-який розвиток, у тому числі й мовленнєвий, потребує  систематичного і цілеспрямованого вправляння, тому вправи є обов’язковим компонентом процесу засвоєння знань і вироблення навичок. Найбільш результативною є типологія вправ з розвитку  мовлення учнів, мета якої – поєднати у кожній вправі якомога більше видів мовленнєвої діяльності в різних співвідношеннях і таким чином сприяти розвитку мовлення учнів. Комплекс таких вправ ґрунтується на принципі взаємодії різних видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання рідної мови.

На мою думку саме інтерактивні методи навчання мають бути прийняті за основу на уроках української мови для формування мовленнєвих компетентностей, адже під час парної чи групової роботи у взаємодії застосовуються практично всі види мовленнєвої діяльності: учні слухають вчителя, отримують завдання, потім читають, опрацьовують та аналізують певну інформацію, часто записують результати пошуків і нарешті виступають із захистом своїх думок, діти спілкуються один з одним. Ось чому я обрала тему для дослідження“Інтерактивні методи навчання як основа формування мовленнєвих компетентностей”. Сенс мого досвіду полягає у створенні умов для постійної активної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу, де учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання.  

     Актуальність цього питання полягає у тому, що організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, проведення рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Це творчий процес, який відповідає умовам пошуку нового, оригінального, оптимального. Використання інтерактивних технологій – не самоціль, це лише спосіб створення атмосфери в класі, котра найліпшим чином сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості, дає змогу по-справжньому реалізувати особистісно-орієнтоване навчання. Реалізація такого процесу навчання учнів дозволяє підняти на якісно новий рівень педагогічний процес, підвищити рівень навчальних досягнень, забезпечує психолого - емоційну комфортність і подальшу соціальну адаптованість школярів, готовність реалізувати особисті якості в індивідуальній чи колективній діяльності (в системі «учитель - учень», «учень — учень»). Отож  можемо зробити висновки, що поняття мовленнєвої компетентності тісно пов'язане з інтерактивними методами навчання.

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Учитель уже не може бути єдиним джерелом інформації. Тому настала необхідність переходу від «передачі знань» до «навчання вчитися», «навчати жити». Сучасному учневі не так треба подати тему, як навчити осмислювати її, а вже потім він шукатиме інформацію, яка допоможе реалізувати проблему.

Отже, провідна педагогічна ідея полягає у тому, щоб повернути учням інтерес до шкільного предмету, зробити навчання цікавим, посилити бажання учитися. Це головні завдання сучасної школи, вирішенню яких мають сприяти інтерактивні технології навчання, як важливий засіб підвищення ефективності уроку.

Мета полягає у дослідженні та вивченні інтерактивних  технологій навчання та розробці науково-обґрунтованої методики.

Гіпотеза дослідження: впровадження інтерактивних  технологій навчання у практику викладання української мови буде ефективним, якщо будуть дотримані правила організації навчання: залучення всіх учнів, певна їхня психологічна підготовка, створення атмосфери довіри, природності, невимушеності.

Однак, тільки за умови систематичної і цілеспрямованої роботи можна домогтися підвищення рівня розвитку мовлення учнів. Сукупність вправ виконує свої функції, якщо жодна з них не є випадковою; якщо кожне із виконуваних завдань сприяє формуванню певного комунікативного вміння; якщо всі вправи цілеспрямовані: наступні спираються на попередні і дають можливість оволодіти вищим рівнем мовлення. Саме у цьому і полягає  суть технології реалізації провідної педагогічної ідеї.

Добираючи дидактичні вправи, слід акцентувати увагу на тому, що вони не повинні ставати самоціллю, а мають використовуватися в комплексі з іншими методами навчання для досягнення поставленої мети. Тому потрібно, щоб кожен урок рідної мови ніс у собі позитивний заряд, був насичений красою, любов’ю  і радістю, а особливо це стосується уроків розвитку мовлення, на яких діти вчаться висловлювати свої думки, почуття, творчо мислити. Вчителю треба намагатися давати учням можливість активно розвивати свій словник, збагачувати мову новими зворотами, образами, заглиблюватись у джерела народної творчості.

Під час інтерактивного навчання вчу учнів бути демократичними, ввічливо спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

Переваги інтерактивного навчання у формуванні мовленнєвих компетентностей:

-         у роботі задіяні всі діти, класу;

-         учні вчаться працювати в групі;

-         формується доброзичливе ставлення до опонента;

-         кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;

-         створюється "ситуація успіху";

-         за короткий час можна охопити багато нового матеріалу;

-         використовуються всі види мовленнєвої діяльності;

-         формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми тощо.

Принципи інтерактивної роботи:

-         одночасна взаємодія (всі учні працюють одночасно);

-         однакова участь (для  виконання завдання кожному учневі надається однаковий час);

-         позитивна взаємодія (група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня);

-         індивідуальна відповідальність (при роботі у групі у кожного учня - своє
завдання).

Інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це формує характер, розвиває світогляд, логічне мислення, зв'язне мовлення; формує критичне мислення; виявляє і реалізовує індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовую так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.

Виходячи з вище зазначеного, хочу поділитися досвідом з використання інтерактивних форм на уроках української мови, які я використовую на всіх етапах уроку і успішно поєдную з традиційними для забезпечення «зони психологічного комфорту» (О.Пометун).

Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у парах і мікрогрупах. Такі форми роботи організовую як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь і навичок. Групи створюю для дискусій, мозкового штурму, рольових ігор, розв'язання проблем, або іншої подібної діяльності. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. В класі існує загальноприйняте правило, як працювати в групі.

Правила роботи в групі.

1.     Об'єднатись у групи по 4 - 5 чоловік.

2.     Вибрати лідера групи.

3.     Уважно читати завдання — інструкцію.

4.     Доводити свої думки аргументовано. Висловлюватись чітко, зв'язними реченнями, а не вигуками і жестами.

5.     Не змінювати тему.

6.     Заохотити до роботи всіх.

7.     Дотримуватися відведеного часу.

8.     Презентувати роботу має лідер групи.
Культура поведінки при роботі в групах:

-         говоріть по черзі, а не всі одночасно;

-         не перебивайте того, хто говорить;

-         поважайте всі висловлені думки;

-         не смійтеся, коли хтось говорить;

-         працюйте так, щоб не заважати іншим.

Учні полюбляють такий вид роботи, активно працюють в групах, жваво обговорюють завдання, добре його захищають. Адже вони знають: усе, що вони пропонують, буде прийняте і обговорене. Я не кажу їм, що це "правильна чи неправильна відповідь". Правильну відповідь групи підтримує весь клас оплесками. Неправильна відповідь сприймається позитивно вже за те, що вона є. В результаті діти приймають власне рішення завдяки підтримці класу чи підказці вчителя.

На початковому етапі роботи над темою я даю такі випереджувальні завдання, які б активізували пошукову діяльність учня. Наступні етапи роботи набувають більш творчого характеру. Учням пропоную вирішити проблему самостійно. Це виховує звичку вдумливого, уважного відношення до джерел, розширює його кругозір, сприяє набуттю ним свободи при роботі над виконанням завдань, крім того, виховується уміння грамотно і логічно висловлювати свої думки. Під час використання таких форм роботи відбувається розвиток гнучкості мислення, зростання мовленнєвих навичок, якими повинен володіти учень. Послідовний і всебічний аналіз із застосування інтерактивних технологій навчання в процесі їх підготовки загалом сприяють формуванню як загальних критеріїв оцінки, так і сприяють творчому розвитку особистості.

Залучаючи до процесу навчання усіх учнів класу, урок будую на основі діалогу, забезпечуючи тим самим можливість для осмислення школярами не тільки свого, але й чужого досвіду, надаю можливість учневі моделювати ситуацію в нових умовах самостійно; продуктивні творчі суперечки приводять учнів не тільки до адекватного розуміння суті матеріалу, але й мають колосальний виховний ефект, роблять кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. При такому навчанні учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. При організації інтерактивного навчання передбачаю моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Це ефективно сприяє формуванню мовленнєвих компетентностей, вироблення цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.      

Метод мозкова атака – карусель я використала на підсумковому уроці з розділу "Лексичне значення слова". На великих аркушах паперу записані підтеми: 1. Омоніми. 2. Синоніми. 3. Антоніми. 4. Фразеологізми. Об'єднавшись у чотири групи, діти рухаються від однієї таблиці до наступної. Кожна група отримує фломастер певного кольору. У них є 5 хвилин, щоб записати все, що вони знають з цієї теми. Групи закінчують свою подорож біля таблиці, з якої почали. При такій роботі діти мають змогу висловити свої думки з кожної теми, а також побачити, що було доповнено іншими групами.

Протягом кількох хвилин команда вивчає цю таблицю і згруповує ідеї за категоріями. Таким чином всі учні мають змогу показати свої знання, повторити, пригадати, закріпити те, що вивчали протягом кількох уроків.

Також використовую вправи, які охоплюють всі види мовленнєвої діяльності  (читання – говоріння – аудіювання – письмо).  Вправи такого типу сприятимуть як розвитку мовлення в учнів, так і вмінь усвідомлювати зв’язки між фактами у тексті.

1.Прочитайте уважно текст. Подумайте, який заголовок більше підходить до тексту: «Кошеня», «Полювання», «Невдале полювання». Доведіть свою думку.

Кошеня хотіло спіймати пташку . Воно причаїлося на гілці біля годівниці. Це помітив горобець. Пташка сміливо наскочила на розбійника. Кошеня впало на землю.

2. Переробіть і запишіть розповідь так, щоб її можна було назвати «Веселе кошеня».

Часто технологію "Мікрофон" поєдную з "Мозковим штурмом", "Фантастичними ідеями", а також при роботі в парах. Діти завжди прагнуть кимось бути. Найактуальніша та модна тема у нас в класі –  "Інтерв'ю". Діти люблять випробовувати свої сили в змаганні на кмітливість, проявляти себе у ролі майбутнього журналіста. Працюють за опорною схемою.

Велике зацікавлення старшокласників викликає застосування відносно нової в педагогічній практиці форми отримання інформації – активної лекції (О.Пометун), яка, на відміну від традиційної, створює умови для виникнення сумнівів і запитань у слухачів. Алгоритм інтерактивного навчання передбачає використання таких активних методів навчання як аналіз конкретних ситуацій, введення в досліджувану проблему, визначення задачі, групова робота над ситуацією, групова дискусія, підсумкова бесіда, рефлексія.

Використовую «Метод проектів» на заключних (підсумкових) уроках. Метод проектування допомагає учневі бути не пасивним реципієнтом готових знань, а суб'єктом навчання, який активно включається у спільну діяльність, відчуває себе рівноправним учасником діалогу, співтворцем. Це саме той вид діяльності, який наочно демонструє практичне застосування набутих знань. Особливо популярними є ігрові проекти, де вчитель може задіяти артистично обдарованих дітей. Ступінь творчості учнів у цьому випадку дуже високий, проте домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

Використання на уроках інтерактивних методів навчання, які більш затратні в часовому вимірі, ніж традиційні, вимагає особливого підходу і до оцінювання знань учнів. Тому найчастіше у якості форм поточного оцінювання використовую тести, експрес-опитування, самооцінку. Введення самооцінки у педагогічний процес потребує достатньо тривалої роботи , проте знання колективу класу, знання індивідуальних особливостей конкретних учнів дозволяє користуватися таким досить складним прийомом: учні не тільки виставляють собі оцінки в балах, але й проводять змістовний самооцінювальний аналіз своєї діяльності на уроці (етап рефлексії). З метою активізації самооцінювальної діяльності учнів застосовую прийоми «уявний мікрофон», «незакінчене речення» та (обов'язкова умова!) чітко сформульовані критерії оцінювання участі учня у кожному виді навчальної діяльності протягом уроку.

Як наслідок впровадження інтерактивних технологій на уроках української мови, я отримала кращі результати тематичних та контрольних робіт, діти пишуть глибокі змістовні твори на різну тематику у різних стилях, підвищилася їхня активність на уроці та взагалі інтерес до предмету. Хоча я працюю вчителем української мови лише кілька останніх років, ми з учнями вже досягли певних результатів. Діти беруть активну участь у різних конкурсах та змаганнях, у шкільних та районних олімпіадах. Минулого року (2013) учениця 8 класу Какава Валентина зайняла 3 місце в районній олімпіаді з української мови, а цього року (2014) учениця 10 класу Лойко Іванна посіла 2 місце. Я перемогла у районному конкурсі “Учитель року” в номінації “українська мова та література”.

Висновки

Життя стрімко розвивається, у суспільстві виникають нові потреби, нові форми суспільних відносин, які вимагають від системи загальної середньої освіти корінного поліпшення якості підготовки учнів. У пошуках оптимальних стратегій організації роботи зі школярами сучасна педагогіка повинна спиратися на науково-обгрунтований підхід. Головною місією вчителя є забезпечення якісного навчально-виховного процесу, спрямованого на розвиток особистості кожного учня, здатного до самореалізації, соціально адаптованого, компетентного, з високим ступенем активності до розв’язування проблем суспільства.

Отже, головне завдання освітнього процесу – розвиток в учнів умінь і навичок саморозвитку особистості шляхом упровадження технологій, організації процесу навчання та створення належних умов для навчання. Багато основних методичних інновацій пов’язано із застосуванням інтерактивних технологій. Бути інтерактивними означає взаємодіяти або знаходитися у процесі бесіди, діалогу з чим-небудь або з ким- небудь. Навчання відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу.

Застосування активних та інтерактивних технологій навчання сприяє формуванню мовленнєвих компетентностей та пізнавальних інтересів учнів. На уроках, де використовуються ці технології, діти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу. В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань.  Набуті  особистісні якості, зокрема пов’язані з мовленням, не тільки забезпечують основу подальшого навчання, виховання і розвитку майбутніх підлітків, а й значною мірою зумовлюють практичну, громадську та професійну діяльність дорослої людини.

У процес застосування сучасних інтерактивних технологій навчання включаються всі суспільно-обумовлені і індивідуальні фактори, які характеризують кожного учня – його особистий фонд знань, індивідуальні властивості, а головне педагогічне завдання спрямовано на формування в учнів  вміння знайти об’єктивні причини соціальних явищ, вміння використовувати всю ту різноманітну інформацію, яка закладена в процесі навчання. Практичні навички, отримані на уроках переносяться на усі сфери життя дітей та забезпечують їм розширення зони як навчальної, так і соціальної компетентності.

На мою думку, процес навчання мусить давати школяреві якомога більше позитивних емоцій. Розумова діяльність дитини буде цікавою для неї лише тоді, коли викликає почуття радості. Саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв'язувати проблеми та приймати конкретні рішення. Набуття і вдосконалення мовленнєвої компетентності учнів повинно здійснюватися під час аналізу актуальних навчальних і життєвих проблем, у розв'язанні яких вони бачать особистісний сенс, унаслідок чого формуються їхні пізнавальні мотиви щодо вивчення української мови.

Список використаної літератури:

1. Активні й інтерактивні технології. Історія для громадянина. Методичний посібник для вчителів середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Горбатенко В., Вербицька П., Ковтонюк А., Середяк Л., Фрейман Г. – Львів: НВФ “Українські технології”, 2003. – 136 с.

2. Інтерактивні технології навчання: теорія, досвід: Методичний посібник. / Авт.-уклад. О. Пометун, Л. Пироженко. – 2007.

3. Леонова Н.С. Інтерактивні технології навчання як засіб реалізації творчих здібностей учнів // Педагогічна майстерня. – 2013. - №4.

4. Настільна книга педагога./ Упоряд. В.М.Андрєєва, В.В.Григораш. – Х. : Вид. група «Основа» , 2009. – 352 с.

5. Нісімчук А. С., Падалка О. С., Шпак О. Т. Сучасні педагогічні технології. К, 2000.

6. Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.: А.С.К., 2004.

7. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті: Навчальний посібник / За заг. ред. С. П. Бондар. – Рівне, Редакційно-видавничий центр "Тетіс" Міжнародного університету "РЕГІ", 2003. – 200с.

8. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. / О. І. Пометун, Л.В. Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 192 с.

9. Фасоля А. М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - № 46.