Короткі дані про себе

Моє педагогічне кредо

"Хто не йде вперед, іде назад: стану нерухомості не існує" (В.Бєлінський)

Короткі дані:
1.  Прізвище, ім’я та по батькові Романюк Ольга Василівна
2.  Місце роботи (найменування освітнього закладу відповідно до статуту)  Тучинська  загальноосвітня школа  І- ІІІ ступенів Гощанського району Рівненської області
3.    Посада учитель української мови та англійської мови
4.    Педагогічний стаж роботи 12 років
5.    Кваліфікаційна категорія ІІ категорія
6.   Інноваційні форми роботи та технології, що використовуєте  робота в групах, парах; метод проектів; “мозковий штурм”, “карусель”; “мікрофон”; “асоціативний кущ”, “створи символ”, “метод прес”, “коло ідей”, “сенкан”.
7.    Власний особистісний і педагогічний портрет (у формі короткої замітки обсягом до однієї сторінки).
Любов до дітей, енергійність та швидкий темп уроку, артистичність та емоційність, професіоналізм, креативність та спостережливість.
Людина без серця – як авто без двигуна, без цієї деталі вчитель не може існувати, тим більше працювати, в школі, тому вважаю однією з важливих характеристик моїх педагогічних якостей саме любов до дітей і величезне бажання навчити їх. Я усвідомлюю, що і від мене теж залежить їхнє життя і майбутнє. Я намагаюся бути дітям гарним взірцем і авторитетом, прищепити їм любов та повагу до загальнолюдських цінностей і, звичайно, до рідної мови та країни. Проте дотримуюсь правила: не будь занадто солодким – бо з’їдять, і не будь занадто гірким – бо виплюнуть!
Моїм урокам притаманні швидкий темп та енергійність, адже за коротких 45 хвилин хочеться так багато сказати, подати і навчити. Плідним вважаю урок, коли учні «з гарним настроєм проковтнули чергову порцію нових знань». Активна, артистична, емоційна та цікава – це дуже важливо на уроках з молодшими учнями, щодо старших – даю можливість їм проявити себе, допомагаю їм виявити власні таланти та здібності. На мою думку, емоції – це один із найважливіших елементів навчального процесу, уроку, адже діти мають отримувати задоволення та радість від навчання. Свідченням найбільшого успіху педагога є посмішка на обличчях дітей.
Бажання навчатися – це природне бажання з яким народжується кожне дитя, і своїм завданням я бачу не знищити його, а розвивати та робити його ще сильнішим. Не має поганих учнів, є вчителі яким не вистачає терпіння, сил або бажання.

Хоббі (вірші)

                                   Можливо, не погодиться з цим дехто,
                                   Але незавжди від добра чекай добра.
                                  Не думай, що добро творити легко,
                                  Не забувай, як тяжко не робити зла.

                       Я відчуваю чужий біль й тривогу
                                І в серці радість, коли радіє поруч брат.
                      І невимовний біль людському горю.
                                І печуть вогнем у серці крихти зрад.               
                      Можливо, зачутлива я для цього світу.              
                                Чи дар небес це, чи, може, Божий гнів?               
                      Погляньте, скільки сонце дає світла!               
                                Чому ж тоді живем у темноті?!
                       Болять мені чужі слова і зради
                                 Ну, аж ніяк мені не зрозуміть
                       Куди піти і де шукати правди?
                                  Чому на світі люди не уміють жить?!              
                       Я хочу попри все бути щаслива,             
                                  Адже життя дається лише раз.            
                      Не ждіть у темноті якогось дива,             
                                 Нехай любов й добро єднає нас!


Лист до матері
                                                         Немає рук ваших тепліше,
                                                         Нема очей ніж в Вас ніжніших.
                                                         Немає серця більшого ніж в Вас.
                                                         У світі Ви єдина в нас.               
                                                         Як сонце землю зігріває,              
                                                        Як море берег омиває,                
                                                        Так і в любові вашій ми               
                                                        Купалися всі ці роки.           
                                                        Давали нам лише тепло, 
                                                       Не допускали до нас зло.
                                                       Своїми крилами-руками
                                                       Від страху й болі закривали.                 
                                                       Повиростали ми, а Ви -                  
                                                       Як завжди гарні й молоді.                 
                                                       Можливо, не дали ми радість                                  
                                                       Ту, на яку Ви сподівались.                 
                                                       Можливо, завдали Вам болю                 
                                                       Й не відчували совісті докорів.
                                                      Отож, пробачте нам, і ми
                                                       Будем виправляти помилки.
                                                       Й надіємось, що через роки,
                                                       Ми станемо як Ви, хоч трохи!..

Сенс  життя
Чому? Навіщо? І куди? Куди іду я?  
                                                               Я не знаю. Де і коли маю знайти?
                                                  І, взагалі, що я шукаю?
                                                               Кого зустріну на шляху?
                                                  Яким цей шлях для мене буде?
                                                               Зустріну долю я гірку?
                                                  А може щастя я здобуду?
                                                              Шукаю змалку сенс життя.
                                                  А може я не те шукаю?
                                                              Коли вже відповіді я знайду, 
                                                  Бо досі лиш блукаю.